Сторінка психолога
ПСИХОЛОГ ДИТЯЧОГО САДКА РАДИЙ
ВІТАТИ ВАС НА СВОЇЙ СТОРІНЦІ
ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ: ГЛУЩЕНКО ВАЛЕНТИНА МИХАЙЛІВНА
Має вищу педагогічну освіту, спеціаліст І категорії. Загальний стаж 41 рікі.
- Якщо ви захочете узнати щось нове про своїх діточок, їх розвитку, якщо у Вас є потреба у психологічній допомозі чи консультації - звертайтеся до нас кажної середи 14.00 - 18.00
пятниці 8.00 - 10.00
Вибачитись перед дитиною:
коли, як і чи варто
Деякі батьки вважають, що попросити вибачення у своєїї дитини – це соромно і взагалі підриває іхній авторитет. Чому у батьків виникають такі переконання? Як вони впливають на дитину та взаємини у сі’мї.
Чи завжди батькі праві?
Вміння усвідомлювати свою провину і просити вибачення – важливе, бо дає людям змогу співіснувати одне з одним і не конфліктувати. Батьки прагнуть виховати це вміння у дитини з раннього віку. Вони наполягають на тому, щоб дитина навчилася визначати свої помилки і вибачатись перед тими, кого образила.
Трапляються ситуації, коли батьки бувають неправі й ображають дитину. В такому разі здоровий глузд підказує батькам: варто визнати помилку і вибачитися перед дитиною. Утім, саме у такі моменти, чимало батьків стикається із сильним, здебільшого неусвідомленим опором, який суперечить логіці й нерідко перемагає її.
Мама насварила п’ятирічного Сашка за те, що він знову взяв печиво без дозволу. Утім, увечері мама з’ясувала, що Сашко не винен: уранці тато з’їв печиво і пішов на роботу. Мама відчуває, що вчинила не правильно й поспішила звинуватити сина у нехтуванні забороною. Та, замість того, щоб вибачитися, вона дозволила сину з’їсти більше цукерок за вечерею, аніж завжди.
Чому складно сказати «Вибач»?
Зазвичай батькам заважають вибачитися глибокі неусвідомлені переконання. Вони активізуються тоді, коли виникає почуття провини, і перешкоджають прагненню дорослих помиритися з дитиною. Які це переконання?
«Батьки завжди праві». В основі цього переконання – неусвідомлена тривога мам і тат за свій батьківський авторитет. Для батьків визнати, що вони можуть помилятися, - означає зізнатися, що вони мають недоліки і вади. Батьки не можуть показати власну слабкість, бо бояться, що не зможуть захистити дитину, якщо будуть слабкими.
Парадокс: любов і бажання захистити дитину призводить до того, що батьки неусвідомлено забороняють собі вибачатися перед нею. Мами й тата роблять так тому, що це оберігає їх від розчарувань в собі, як у батьках.
«Дитина зобов’язана мені» або «Мені немає за що вибачатися». За такими переконаннями стоїть заперечення власної помилки і регресія досвідченого дорослого до дитячої позиції. Причина такого переконання - страх батьків впасти в очах дитини, опинитися з нею на рівні, показати свою слабкість і, насамкінець, людяність. Утім, усі спроби піддтримувати статус «ідеальних батьків» - марні. Діти поступово дорослішають і розуміють: батьки – не боги, а люди з позитивними і негативними якостями. І якщо батькам-богам можна лише поклонятися, то батьків-людей можна по-справжньому любити.
«Я вибачаюсь не словом, а ділом». Жоден добрий вчинок не замінить щирого вибачення і визнання власної провини. На жаль, не всі мами й тати розуміють це й бувають відвертими. Нерідко фрази батьків «Пробач мене» радше нагадують спроби «відкупитися» від образи дитини і задобрити її, позбавитися необхідності визнавати свою помилку.
Вибачення – прямий і ефективний спосіб примиритися. Батьки мають зрозуміти, що вибачення не позбавляє їх батьківського авторитету, а навпаки, дає змогу показати дитині свою глибоку любов, прихильність та повагу.Тож аби налагодити взаємини, батьки мають відкинути внутрішні суперечності й навчитися просити пробачення у дитини, коли вони завинили перед нею.
Як навчитися вибачатися перед дитиною.
Що робити батькам, якщо вони хочуть навчитися вибачатися перед дитиною, але відчувають внутрішній опір?
Щоб додати собі сил, батьки мають:
· знати, що ніколи не просити пробачення у дитини – один із способів нашкодити їй і прищепити неправильні установки;
· збагнути, що вибачення не робить слабкими чи недостатньо хорошими батьками. Воно робить людяним і засвідчує любов і повагу до дитини;
· усвідомити, що батьки вибачаються не за свою слабкість – «Пробач, що я погана мати», адже таке недбале вибачення лише збентежить дитину, а за конкретний вчинок – «Вибач, що я забув про нашу домовленість»;
· ставитися до вибачення, як до важливого виховного методу. Власний приклад – найефективніший спосіб виховання;
· Замінити слово «Пробач», якщо його складно промовити й неусвідомлений опір ще сильний, на «Мені шкода, що так вийшло», або «Я не хотів, щоб так вийшло».
Якщо батькам буде нелегко зробити ці перші кроки для примирення, вони мають нагадати собі, для чого це роблять. Уміння просити вибачення у дитини – це здоровий спосіб підтримувати взаємини у родині й навчити малюка правильно поводитися, якщо він сам буде не правий чи припуститься помилки.
